Кожен із нас хоче, щоб його стосунки з людьми, особливо з однією-єдиною і коханою людиною, приносили радість і задоволення, не напружували, а окриляли. Але чи багато Ви бачили людей, повністю задоволених своїми відносинами (якщо звичайно, вони вже пройшли етап закоханості, коли чарівність новизни та надія на краще майбутнє висвітлюють усі навколо рожевим світлом)?
Для того, щоб стосунки між чоловіком і жінкою були гармонійними і приносили обом задоволення, потрібно, щоб в таких стосунках обоє партнери мали здорову самооцінку.
Часто можно услышать мнение, что люди, которые имеют высшее образование значительно умнее людей тех, кто без него.
В свои 17 я была уверена, что оно обязательно у меня будет. Конечно, так и произошло. Если мы ставим перед собой цель, то обязательно ее достигнем. Я в этом уверена.
Тест Спілбергера-Ханіна належить до методик, за допомогою яких досліджують психологічний феномен тривожності. Цей опитувальник складається з 20 висловлювань, які відносяться до тривожності як стану (стан тривожності, реактивна або ситуативна тривожність) і з 20 висловлювань на визначення тривожності як диспозиції, особливості (властивість тривожності). Що розуміє Спілбергер під обома мірами тривожності видно з наступної цитати: “Стан тривожності характеризується суб’єктивними, свідомо сприйнятими відчуттями загрози і напруги, що супроводжуються або пов’язані з активацією або збудженням автономної нервової системи”. Тривожність як риса особи, очевидно, означає мотив або набуту поведінкову диспозицію, яка зобов’язує індивіда до сприйняття широкого кола об’єктивно безпечних обставин, як таких, які несуть загрозу, спонукаючи реагувати на них станами тривоги, інтенсивність яких не відповідає величині реальної небезпеки. Шкала реактивної і особистісної тривожності Спілбергера є єдиною методикою, яка дозволяє диференційовано вимірювати тривожність і як властивість особистості, і як стан. У нашій країні використовують тест у модифікації Ю. Л. Ханіна (1976). Реактивна (ситуативна) тривожність – стан суб’єкта в даний момент часу, який характеризується емоціями, які суб’єктивно переживаються особою: напругою, занепокоєнням, заклопотаністю, нервозністю у цій конкретній ситуації. Цей стан виникає як емоційна реакція на екстремальну або стресову ситуацію і може бути різним за інтенсивністю та динамікою у часі.
Мета роботи:
визначити рівень ситуативної тривожності; провести тестування, аналіз результатів, зробити порівняння з нормативами літературних даних.
Хід роботи:
Обстежуваному пропонується – ” Уважно прочитайте кожне з наведених тверджень і закресліть відповідну цифру справа залежно від того, як ви себе почуваєте в даний момент. Над питаннями довго не замислюйтеся. Перша відповідь, зазвичай, яка приходь в голову, є найбільш правильною, адекватною Вашому стану”.
Проводиться тестування з використанням опитувального бланка.
Суть методики полягає в тому, що досліджуваному пропонується опитувальник, який містить 64 незакінчені речення з початком, що детермінують реакцію, і дається інструкція закінчити їх першою фразою, що спала на думку.
Часто своє відношення до дитини, як до власності батьки встановлюють на вербальному рівні фразою “Моя дитина”. І під цими словами вони не мають на увазі, що дитина має генетичний зв”язок з ними. Коли ми говоримо дитині “Ти моя дитина”, то ніби кажемо: “Ти мій, тому будеш робити все, що я скажу”. Якщо подивитися на ці слова ще глибше, то вони ніби говорять: “Ти нижче мене”.