Поради батькам дитини з СДУГ
До категорії гіперактивних можна віднести таких дітей, у яких після трьох років протягом не менше ніж півроку стійко зберігаються такі симптоми:
Читати даліДо категорії гіперактивних можна віднести таких дітей, у яких після трьох років протягом не менше ніж півроку стійко зберігаються такі симптоми:
Читати даліНові відкриття в нейробіології та психології підтверджують: події, що травмують психіку, призводять до біологічних змін у нашому організмі.
Читати даліТест Спілбергера-Ханіна належить до методик, за допомогою яких досліджують психологічний феномен тривожності. Цей опитувальник складається з 20 висловлювань, які відносяться до тривожності як стану (стан тривожності, реактивна або ситуативна
тривожність) і з 20 висловлювань на визначення тривожності як диспозиції, особливості (властивість тривожності). Що розуміє Спілбергер під обома мірами тривожності видно з наступної цитати: “Стан тривожності характеризується суб’єктивними,
свідомо сприйнятими відчуттями загрози і напруги, що супроводжуються або пов’язані з активацією або збудженням автономної нервової системи”. Тривожність як риса особи,
очевидно, означає мотив або набуту поведінкову диспозицію, яка зобов’язує індивіда до сприйняття широкого кола об’єктивно безпечних обставин, як таких, які несуть загрозу, спонукаючи реагувати на них станами тривоги, інтенсивність яких не відповідає величині реальної небезпеки.
Шкала реактивної і особистісної тривожності Спілбергера є єдиною методикою, яка дозволяє диференційовано вимірювати тривожність і як властивість особистості, і як стан. У нашій країні використовують тест у модифікації Ю. Л. Ханіна (1976).
Реактивна (ситуативна) тривожність – стан суб’єкта в даний момент часу, який характеризується емоціями, які суб’єктивно переживаються особою: напругою, занепокоєнням, заклопотаністю, нервозністю у цій конкретній ситуації. Цей стан виникає як
емоційна реакція на екстремальну або стресову ситуацію і може бути різним за інтенсивністю та динамікою у часі.
визначити рівень ситуативної тривожності; провести тестування,
аналіз результатів, зробити порівняння з нормативами літературних даних.
Ситуація | Ні, це не так | Напевно, так | Вірно | Дійсно, вірно | |
1 | Я спокійний | ||||
2 | Мені нічого не загрожує | ||||
3 | Я почуваю себе напружено | ||||
4 | Я відчуваю жаль | ||||
5 | Я почуваю себе вільно | ||||
6 | Я розчарований | ||||
7 | Мене хвилюють можливі невдачі | ||||
8 | Я відчуваю себе віпочилим | ||||
9 | Я стурбований | ||||
10 | Я маю відчування внутрішнього задоволення | ||||
11 | Я впевнений у собі | ||||
12 | Я нервую | ||||
13 | Я не знаходжусобі місця | ||||
14 | Я напружений | ||||
15 | Я не відчуваю скованості | ||||
16 | Я задоволений | ||||
17 | Я заклопотаний | ||||
18 | Я надто збуджений і мені не по собі | ||||
19 | Мені радісно | ||||
20 | Мені приємно |
для психосоматичних хворих [17]
Суть методики полягає в тому, що досліджуваному пропонується опитувальник, який містить 64 незакінчені речення з початком, що детермінують реакцію, і дається інструкція закінчити їх першою фразою, що спала на думку.
Читати далі