До категорії гіперактивних можна віднести таких дітей, у яких після трьох років протягом не менше ніж півроку стійко зберігаються такі симптоми:
— дитина неспритна, буває часто травмована;
- дитина непосидюча, не може навіть короткий період усидіти або встояти на одному місці;
- часто агресивна;
— «перескакує» з одного заняття на інше, неуважна й жодну справу не доводить до кінця;
- її важко заспокоїти;
- завжди погано спить;
- має низьку самооцінку;
- все чіпає руками, плутається під ногами;
- страждає на затримку мовлення або, навпаки, дуже балакуча;
- має поганий апетит і відчуває постійну спрагу;
- робить небезпечні вчинки, не усвідомлюючи наслідків;
- не любить змін;
- має проблеми зі здоров’ям, найчастіше це запалення вуха або постійні респіраторні захворювання, екзема, гастрит;
- не може спокійно чекати своєї черги під час ігор і в різних ситуаціях, що вимагають дисципліни (заняття в школі, відвідування поліклініки, екскурсії тощо);
- запитання не дослухує, часто відповідає, не замислюючись, перебиває;
- не може стежити за своїми речами, часто їх губить (іграшки, олівці, книги тощо).
ЗАГАЛЬНI РЕКОМЕНДАЦII БАТЬКАМ ГIПЕРАКТИВНОI ДИТИНИ
Насамперед, необхідно приділити увагу тій обстановці, що оточує дитину вдома, в дитячому садку, у школі. Батькам варто замислитися про зміну власної поведінки й характеру. Потрібно глибоко, душею зрозуміти проблему, що пригнічує маленьку людину. І тільки тоді реально підібрати правильний тон, не зірвавшись на крик або не впавши в повсякчасне сюсюкання. Правила поведінки з дитиною я, звичайно, тут назву, але виконувати їх формально, без внутрішнього переконання й настрою — марна справа. А тому, шановні мами, тати, бабусі, дідусі почніть із себе. Виробляйте в собі мудрість, доброту, терпіння, розумну вимогливість.
Що ж слід робити? Насамперед, запам’ятайте, що в гіперактивних дітей дуже високий поріг чутливості до негативних стимулів, а тому слова «ні», «не можна», «не чіпай», «забороняю» для них — порожній звук. Вони не сприйнятливі до доган і покарання, але дуже добре реагують на схвалення.
Від фізичних покарань взагалі треба відмовитися. Рекомендую із самого початку будувати стосунки з дитиною на фундаменті злагоди та взаєморозуміння. Безумовно, не слід дозволяти дітям робити все, що їм заманеться. Спробуйте пояснити, чому це шкідливо або небезпечно.
- Не виходить з себе — спробуйте відволікти, переключити увагу на інший об’єкт.
- Говорити потрібно спокійно, без зайвих емоцій, використовуючи жарт, гумор, кумедні порівняння. Взагалі намагайтеся стежити за своїм мовленням. Окрики, гнів, обурення погано піддаються контролю. Навіть виражаючи невдоволення.
- Не маніпулюйте почуттями дитини і не принижуйте її.
- Намагайтеся по можливості стримувати бурхливі прояви, особливо якщо ви засмучені або незадоволені поведінкою дитини.
- Емоційно підтримуйте дітей у всіх спробах конструктивної, позитивної поведінки, якими б незначними вони не були.
- Дуже важливий і фізичний контакт з дитиною. Обійняти її у важкій ситуації, пригорнути до себе, заспокоїти — у динаміці це дає виражений позитивний ефект, а от постійні окрики та обмеження, навпаки, віддаляють дітей від батьків.
- Необхідно стежити й за загальним психологічним мікрокліматом у сім’ї. Намагайтеся вберегти дитину від можливих конфліктів між дорослими: навіть якщо назріває якась сварка, дитина не повинна бачити її, а тим більше бути учасником.
- Батькам треба якнайбільше часу проводити з дитиною, грати з нею, їздити разом за місто, придумувати загальні розваги. Звичайно, фантазії і терпіння потрібно багато, але користь буде велика, і не тільки для дитини, а й для вас, тому що непростий світ маленької людини, її інтереси стануть ближчими й зрозумілішими. Якщо є можливість, намагайтеся виділити для дитини кімнату або її частину для занять, ігор, самоти, тобто її власну «територію». В оформленні бажано уникати яскравих кольорів, складних композицій. На столі й у найближчому оточенні дитини не має бути відволікаючих предметів. Гіперактивна дитина сама не в змозі зробити так, щоб ніщо стороннє її не відволікало.
- Організація всього життя повинна діяти на дитину заспокійливо. Для цього разом з нею складіть розпорядок дня, виявивши одночасно гнучкість і завзятість. День у день час прийому їжі, сну, виконання домашніх завдань, ігор має відповідати цьому розпорядку. Визначте для дитини коло обов’язків, а їх виконання тримайте під постійним контролем, але не занадто жорстко. Частіше відзначайте й хваліть Загальні рекомендації батькам гіперактивної дитини
- Хваліть зусилля дитини, навіть якщо результати далекі від досконалості.
- Якщо даєте дитині якесь нове завдання, то добре показати, як його виконувати, або підкріпити оповідання малюнком.
- Зорові стимули дуже важливі.
- Не слід також перевантажувати увагу дитини, тобто на певний відрізок часу доручайте тільки одну справу, щоб вона могла її завершити. Наприклад: «Ігорю! З 8.30 до 9.00 ти маєш прибирати своє ліжко». Можете використовувати будильник або кухонний таймер. Спочатку обговоріть завдання, а вже далі підключайте техніку. Це сприятиме зниженню агресії.
- За будь-яким видом діяльності, що вимагає від дитини концентрації уваги (читанням, грою з кубиками, розфарбовуванням, збиранням будинку тощо), має обов’язково слідувати заохочення: маленький подарунок, добре слово… Взагалі, на похвалу скупитися не слід. Це стосується, між іншим, будь-якої дитини.
- Чекайте тільки хорошого від своїх дітей, радійте їхнім успіхам. Прикладом заохочення може слугувати таке: дозвольте дитині подивитися телевізор на півгодини довше відведеного часу (тільки не захоплюйтеся, це може бути лише разове потурання), почастуйте улюбленим десертом, дайте можливість взяти участь в іграх разом з дорослими (лото, шахи), дозвольте зайвий раз сходити на прогулянку або купіть ту річ, про яку малюк давно мріє. Якщо дитина протягом тижня поводиться добре, наприкінці тижня вона має одержати додаткову винагороду. Це може бути якась поїздка разом з вами за місто, екскурсія в зоопарк, похід у театр та ін.
- За зовсім незадовільною поведінкою, звичайно, слідує покарання — помірне, але таке, що запам’ятається надовго, а головне — покарання має бути саме в той момент. Це може бути просто словесне несхвалення, тимчасова ізоляція від інших дітей, позбавлення якихось привілеїв. Гіперактивна дитина не переносить великого скупчення людей. Тому їй рекомендовано грати частіше з одним партнером, у гості ходити зрідка, уникати походів у великі магазини, на ринки, до кав’ярні та ін. Усе це надзвичайно збуджує незміцнілу нервову систему. А от тривалі прогулянки на свіжому повітрі, фізичні вправи, біг — дуже корисні. Вони допомагають «скинути» надлишок енергії. Але знов-таки в міру, щоб дитина не втомилася. Взагалі треба оберігати дітей з гіперактивним синдромом від перевтоми, оскільки вона призводить до зниження самоконтролю й наростання гіперактивності.
- Досить нелегко, але теж дуже важливо навчити дитину вміти вчасно «охолонути» й спокійно подивитися на те, що відбувається довкола. Для цього можна скористатися певними прийомами. Коли в черговий раз поруч буде пробігати ваш квапливий малюк, спробуйте зупинити його. М’яко, не підвищуючи голосу, запропонуйте йому відпочити. Обійміть за плечі, ласкаво погладьте по голові, зверніть увагу на дітей та іграшки, попросіть розповісти, що робить тато, бабуся, де лежить його улюблений ведмедик або що стоїть на столі. Потім можете сховати яку-небудь іграшку й через якийсь час запитати, що зникло, а що залишилося.
Харчування гіперактивних дітей
Від харчування залежить багато чого. У деяких випадках воно може навіть стати причиною розвитку синдрому, а в інших погіршити перебіг хвороби. Однак цілком сподіватися на лікування дієтою не можна, як пишуть вчені Інституту з проблем харчування Університетській клінічної лікарні в Гиссене: «Дієта допомагає багатьом дітям вести нормальне життя, але не всім. Це, безумовно, пов’язано з тим комплексом причин, який міг привести до розвитку гиперкинетического синдрому «. Зокрема, якщо захворювання викликане вживанням саліцилатів і харчових добавок, таких як консерванти і барвники, то виключення їх з раціону призводить до значного поліпшення здоров’я дитини. Особливо небезпечними вважаються червоний штучний барвник еритрозин і помаранчевий — тартрацін. Вони зустрічаються в деяких видах соків, соусах, газованих напоях. Вважаємо, що в будь-якому випадку їх треба виключити з харчування дитини з СДУГ, навіть якщо причина захворювання ніякого відношення до харчування не має (наприклад, при пологових травмах і ін.), Так само, як виключити і консерванти, ароматизатори, їжу, багату вуглеводами .
Взагалі ж харчування дітей з синдромом дефіциту уваги і гіперактивності має складатися переважно з овочів і салатів, приготованих з рослинними оліями холодного віджиму, Кіслослівочное маслом або маргарином і споживаних, в основному, в сирому вигляді. Білу пшеничне борошно необхідно замінити борошном грубого помелу з висівками. Постарайтеся приготувати з цих продуктів смачні страви і відвернути дітей від шоколадок, коли, чіпсів.
Овочі — горошок, морква, соя, кольорова капуста, кольрабі, червонокачанна капуста, білокачанна капуста, брокколі, шпинат, боби, довгі огірки;
— салат листовий;
— фрукти — яблука, груші, банани;
— гарнір — картопля, локшина з борошна грубого помелу, нешліфований рис;
— зернові — пшениця, жито, ячмінь, просо, насіння льону;
— хліб — пшеничний і житній хліб, приготовлений без молока;
— жири — кисломолочне масло, маргарини, в які не входить кисле молоко, рослинне масло холодного віджиму;
— м’ясо — яловичина, телятина, птиця, риба, баранина (1-2 рази на тиждень);
— напої — непідсолоджений чай, негазована вода з вмістом натрію близько 50 мг / кг;
Пам»ятайте: загальна рухова активність з роками зменшується, а у деяких дітей зникає зовсім. Важливо, щоб дитина до цього часу не набула негативізму і комплексів, які зіпсують їй життя і вам також!
ЛЮБІТЬ ДИТИНУ і допомагайте їй стати успішною!
Якщо вам потрібна професійна допомога психолога — звертайтеся по посиланню нижче.
