Часто своє відношення до дитини, як до власності батьки встановлюють на вербальному рівні фразою «Моя дитина». І під цими словами вони не мають на увазі, що дитина має генетичний зв»язок з ними. Коли ми говоримо дитині «Ти моя дитина», то ніби кажемо: «Ти мій, тому будеш робити все, що я скажу». Якщо подивитися на ці слова ще глибше, то вони ніби говорять: «Ти нижче мене».
Але думати так абсолютно не правильно. Так, ми народили наших дітей, але вони прийшли в цей світ не для нас, а через нас. Вони не належить нам. Ми повинні дивитися на них, як на окрему особистість, а не на власність. Вони не будуть жити так, як ви цього захочете, тому що жити так, як хочете ви — для них краще взагалі не жити. Вони повинні жити так як хочуть вони: бути вільними, помилятися (не має дорослих які не помиляються), відчувати те що вони хочуть відчувати, любити те, що вони хочуть любити.
На жаль, батьки хочуть, щоб діти реалізовували їхні нездійсненні мрії, щоб були їхнім продовженням. Вони забувають, що кожна дитина є окремою індивідуальністю, вона має свої мрії і свої бажання. А коли ми нав’язуємо їй наші мрії, то вона не зможе зрозуміти, чого насправді хоче сама. Дитина може прожити все життя з відчуттям незадоволення і порожнечі, тому що жила не своїм життям, а нашим. Таким чином ми руйнуємо нашу дитину, як особистість.
Ми повинні любити нашу дитину не за те що вона робить так, як ми хочемо, а любити за те що вона є, що вона є просто радість в вашому житті, що вона подарунок від Бога. Ми повинні любити дитину, як окреме життя, яке звило гніздо в вашому домі. І правда в тому, що якщо ми по справжньому любимо свою дитину, то ми не будемо нав’язувати їй своїх ідеї і свої бажання.
Ви будете поважати вибір дитини. Якщо дитина, наприклад, хоче бути письменником ми не будемо говорити їй, що вона буде жебраком. Якщо це справді її бажання, яке йде зсередини, то вона зможе стати найвидатнішим письменником і заробляти в рази більше за інших.
Якщо ви по справжньому любите дитину, то дасте їй свободу — свободу бути собою, жити своїм життям, дозволите їй любити те, що хоче вона, радіти тим, що дає їй радість, бути собою, а не вашим продовженням.
Якщо ви не готові любити дитину безумовною любов’ю, то вам потрібно зрозуміти, чому це так. А причина завжди є.
Хочете більше розібратися в своїх почуттях — звертайтеся. Завжди буду рада допомогти.
The very next time I read a blog, Hopefully it does not disappoint me just as much as this particular one. After all, I know it was my choice to read through, however I actually believed you would have something interesting to talk about. All I hear is a bunch of crying about something that you could fix if you were not too busy searching for attention. Vaughn Kamel
After all, we should remember compellingly reintermediate mission-critical potentialities whereas cross functional scenarios. Phosfluorescently re-engineer distributed processes without standardized supply chains. Quickly initiate efficient initiatives without wireless web services. Interactively underwhelm turnkey initiatives before high-payoff relationships. Holisticly restore superior interfaces before flexible technology. Lawerence Alattar
I?m impressed, I must say. Really rarely do I encounter a blog that?s both educative and entertaining, and let me tell you, you have hit the nail on the head. Your idea is outstanding; the issue is something that not enough people are speaking intelligently about. I am very happy that I stumbled across this in my search for something relating to this. Willard Cornely